Спорт для всіх

Волейбол

спортивна гра з м’ячем, у якій дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою.

Волейбол є олімпійським видом спорту.

Командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, прагнучи направити м’яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, припустився помилки. При цьому для організації нападу гравцям однієї команди дається не більше трьох торкань м’яча поспіль (на додаток до торкання на блоці).

Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Висота сітки для чоловіків — 2,43 м, для жінок — 2,24 м. Майданчик розділений посередині сіткою. Гра ведеться сферичним м’ячем колом 65—67 см, вагою 260—280 г.

Регламент

Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому, якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок, партія триватиме до тих пір, поки не буде досягнута потрібна перевага. Матч триває до того, як одна з команд виграє три партії. У п’ятій партії (тай-брейк) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм-аути по 30 секунд. Додатково у перших 4 партіях призначаються технічні тайм-аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок (по 60 секунд). У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін польових гравців (окрім ліберо).

Амплуа гравців

1.Догравальник(нападник другого темпу)

Догравальники, або нападники другого темпу атакують із країв сітки. Їм часто адресують для «обробки» важкі м’ячі. На догравальника покладено також прийом м’яча з подачі суперника. Приймаючий повинен володіти гарною реакцією: за десяті частки секунди йому треба визначити «кут атаки» суперника, вибрати найбільш вдалу позицію для прийому м’яча й вирішити, куди його слід відіграти.

2.Діагональний

У ролі діагонального нападника виступають найпотужніші і стрибучі гравці команди, оскільки вони атакують в основному з задньої лінії. Саме діагональні набирають найбільше очок у грі.

3.Центральний блокуючий(нападник першого темпу)

Як правило, найвищі гравці. Головна їхня задача — блокувати удари суперників так, щоб м’яч не перелетів через сітку або потрапив до захисників своєї команди. Стрибок блокуючих повинен бути не тільки високим, але і своєчасним — в іншому випадку атакуючий завдасть удар поверх блоку. Правила допускають перенесення рук блокуючими на сторону суперника — за тієї умови, що вони торкнуться м’яча після того, як його торкнеться атакуючий.

4.Зв’язуючий
(пасуючий[4])

Саме він у більшості випадків виконує передачу м’яча нападаючому для завершального удару. Від його дій багато в чому залежить успіх у боротьбі з блокуючими команди-суперника. Зв’язуючий визначає слабкі місця в обороні суперника і виводить атакуючого на найбільш вигідну позицію. Зв’язуючий — мозок команди та її лідер.

5.Ліберо

Це вільний захисник, який грає на задній лінії замість одного з партнерів. На нього лягає основне навантаження з прийому м’яча. На майданчику він виділяється формою, колір якої контрастує з кольором форми інших гравців команди. Ліберо не має права подавати, атакувати в стрибку, а також брати участь у блоці. На нього поширюються всі обмеження, що стосуються гравців задньої лінії.

Создайте подобный сайт на WordPress.com
Начало работы